|
Дощ стоїть, як стіна поміж нами,
Із холодними разом вітрами,
А кохання гіркий п'є напій
Із бажань і нездійснених мрій!..
Засинає вже стомлене місто,
Є на ньому із крапель намисто.
Дощ усюди накинув прозорий
Плащ на жовтії віти кленові.
Приспів
Хай награває дощ сумний осінній блюз.
Напевно вірю, що до тебе повернусь.
Наперекір усім вітрам
Свою любов тобі віддам
І щастя знову посміхнеться нам.
Я перешкоди не боюсь,
Я ще до тебе повернусь
І посміхнеться щастя знову нам.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
